Село Луки розташоване у пн. частині Самбірського району за 58 км. від м. Львова та 18 км. від м. Самбора біля шосейної дороги 

Львів – Самбір – Ужгород та залізничного полотна Львів – Самбір – Турка – Ужгород.

Найбільшою водною артерією, що тече через село, є річка Стрв’яж – ліва притока Дністра. В межах села і навколо нього існує велика

 кількість ставків – 21. Найбільший з них знаходиться в кінці с. Загір’я.

На території села знаходиться долина низькорослої квіткової рослини – Чорного тюльпана, який занесений до Червоної книги, він росте 

тільки в Самбірському районі вузькою смугою завширшки 30-40 м. вздовж шосе від Лук до Калинова.

На фронтах II світової війни бились наші односельці, їх було 44. З них 14 загинули, 3 пропали безвісті. Їхні прізвища викарбувані на 

кам’яній стелі, що знаходиться біля підніжжя пам’ятника, який споруджено в 1981 році і відкрито в День Перемоги.

За бойові заслуги 16 односельчан нагороджено орденами і медалями. Луки визволено від фашистів 27 липня 1944 року.

В цей день недалеко від села був підбитий і підібраний жителями льотчик Городенцев А.І. Його поховано у сільському сквері. 

9 жовтня 1967 року на його могилі відкрито пам’ятник.

Перша згадка про село є в документах за 1443 рік. Однією з версій походження назви села є така: князівські конюхи на дністровських 

луках випасали табуни коней і там заснували своє поселення, від цього назва села Конюшки. Згідно цієї версії багато людей села 

носили прізвища Конюшецькі.

В документах згадується, що з 1553  року по 1729 рік воно належало до панів родини Конюшецьких. До того часу воно ще було з 

додатковою назвою – Синявські. Це, напевно, від того, що коли розливалися води, річки і падали дощі, місцевість навколо 

затоплювалася водою, а вода синього кольору.

У 1729 році село перейшло у власність родини Семенівські. З 1879 року село стало власністю родини Левицьких аж до 1939 року.

У 1960 році за часів радянської влади назву змінили на Луки. Друга частина теперішніх Лук є село Загір’я. Точної дати заснування села 

Загір’я не знайдено, але воно є набагато старшим за село Конюшки. В Загір’ї знаходилася церква, цвинтар, попівство і школа.

В обох селах добували торф, був бровар, вітряк і цегельна. В Загір’ї виробляли дахівку, діяв молокоприймальний кооператив. Земельна

 площа Лук 128,8 га, Загір’я – 125 га.

У селі є середня школа, 2 бібліотеки, будинок «Просвіта». Є мед. амбулаторія, яка обслуговує 8 сіл.

 Село Загір’я рахувалося одним з прогресивних просвітницьких, тому що в селі була церква.

До Загір’янської церкви належали церкви сіл Хлопчиці, Острів, Чернихів та жителі села Конюшки -Семенівські.

У 1880 році в Загір’ї вже була парафіяльна школа. За кошти двох сіл Загір’я та Конюшок-Семенівських в Загір’ї було побудовано цегляну

 школу, в 1894 році почала діяти однокласна школа з викладанням польською мовою. 

В 1908 році в селі Загір’я була створена «Просвіта». Першим головою «Просвіти» був Демко Ігнатій Михайлович.

«Просвіта» збирала гроші на будівництво цегляної будівлі під молочарню, яка була побудована у 1913 році. Вона 

будувалася за голови «Просвіти» Пастернака Юрка.

Сьогодні в цьому приміщенні знаходиться магазин. Завдяки «Просвіті» у селі Загір’я був створений кооператив 

«Молоко». Загір’янський кооператив «Молоко» у своєму цеху виробляв для торгівлі масло та сир.

У Загір’ї активно діяло товариство «Сільський господар». Воно поширювало знання в галузі рільництва, 

тваринництва, садівництва, бджолярства. Для громадськості села діяла позичкова каса.

«Сільський господар» організовував для жінок курси домогосподарок.

Активним діячем «Просвіти» був Юрко Пастернак. З його діяльністю пов’язане будівництво Народного дому, церкви, організація кількох селянських кооперативів,  «Сільського господаря», сільського оркестру, дитячого садочка, читальні. Просвітянська читальня мала велику бібліотеку, а бібліотека Юрка Пастернака нараховувала кілька сотень книг. При «Просвіті» активно діяв хоровий та драматичний гуртки.Особливим успіхом та пошаною користувався духовий оркестр. 

                                                                                

    Товариство «Просвіта» заслуговує доброї пам’яті та належної пошани за те, що у селі було споруджено чи не найкращу на все довкілля муровану церкву.Ініціатором створення духовного оркестру був Дмитро Цісінський. Він був на роботі у Франції, грав там у духовому оркестрі. Коли повернувся додому, привіз кілька подарованих друзями із української діаспори інструментів. «Просвіта» докупила решту інструментів, найняли диригента і слава про духовний оркестр Загір’я поширилась цілою околицею.

Учасниками оркестру були: Рибак Микола, Сарабаха Дмитро, Цісінський Гнат, Бернський Микола, Вільчак Петро, Демко Микола, Пех Михайло, Цісінський Микола, Пех Іван, Кордияха Григорій, Сарабаха Іван. Керівником оркестру був пан Онищак.

Успіхом користувався просвітянський хор, який давав концерти в навколишніх селах.

Збереглися фотографії про дії «Просвіти». Фотографія дітей , які відвідували дитячий садок.

Фотографія дітей с. Загір’я та Конюшки-Семенівські, які брали перше Причастя.